Електрогазозварник

7212.1.  Електрогазозварник

 

 

1. Термін навчання:

на базі неповної середньої освіти (9 кл) - 3 роки.

 

                2. Загальна характеристика професії :

Зварювання – технологічний процес утворення нероз'ємного з'єднання між матеріалами при їх нагріванні та/або пластичному деформуванні за рахунок встановлення міжмолекулярних і міжатомних зв'язків.

Зварювання – надійний та економічний спосіб нероз'ємного з'єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його – в утворенні міцних зв'язків між атомами і молекулами з'єднуваних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне оточуюче середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання. Його попередником у розвитку практичної технічної думки було паяння. Паяння – спосіб з'єднання деталей у твердому нагрітому стані за допомогою припою, це один із найдавніших способів нероз'ємного з'єднання металів.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Існує думка, що слова "зварювання”, "зварити” походять від імені слов'янського бога ковальської справи Сварога. Перші прості методи зварювання застосовувались в V-II тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали восновному деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване "ковальське зварювання”.

 Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання, суть якого полягала в тому, що призначені для з'єднання зачищені і підігріті деталі розміщували у спеціальних формах, а місце їх з'єднання заливали рідким металом. Ливарне зварювання використовувалось для виготовлення виробів із міді, бронзи, олова, благородних металів. Пізніше, з відкриттям легкоплавких металів, з'явився більш зручний і продуктивний метод їх з'єднання – паяння. Припої, які використовувалися в ті часи, майже не відрізняються від сучасних.

З II тисячоліття до н.е. почалася ера використання заліза. Цей метал довго не піддавався обробці через високу температуру плавлення (біля 1500°С). Багатьма поколіннями металообробників створювався та удосконалювався спосіб ковальського або горнового зварювання заліза.

 Нові способи з'єднання металів з'явились у зв'язку з відкриттям у 1802 році електричного дугового розряду.

 У 1885 році було подано заявку на патентування способу з'єднання і роз'єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом і вугільним електродом, для живлення якої використовувалася акумуляторна батарея. Цей рік вважається офіційною датою появи електричного дугового зварювання. Одночасно йшли дослідження щодо контактного та шовного зварювання, зварювання у режимі змінного струму, дугового різання під водою.

Зварювання вугільними електродами поруч з позитивними сторонами мало певні недоліки, так, для заповнення шва потрібно було додавати сторонній метал. Крім того, вуглець з електродів, потрапляючи на метал шва, погіршував якість зварювального з'єднання. Усунув ці недоліки засновник промислового використання електрозварювання російський інженер-металург і винахідник М.Г. Слав'янов. Він у 1888 році винайшов спосіб дугового електрозварювання металів металевим електродом, що плавиться. Спосіб зварювання плавким металевим електродом дістав назву "дугове зварювання за способом Слав’янова” Всі з'єднання, що були виготовлені цим методом, відрізнялися високою якістю і надійністю. М.Г. Слав'янов став засновником металургії зварних процесів, винайшов електроплавильник – прообраз автоматичних зварних головок, запропонував флюси, які дозволили отримувати високоякісні зварні шви.

Під його керівництвом були створені перші у світі автоматичний регулятор довжини дуги, зварювальний генератор. Винаходи Слав’янова знайшли помітне застосування на залізницях, на великих машинобудівних і металургійних заводах.

 Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетиленокисневе полум'я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальника. Так розпочалося промислове освоєння газового зварювання. До цього ж часу відноситься розробка спеціальної апаратури та вивчення способів газового і кисневого різання.

 На межі століть був виданий патент на електричне стикове зварювання опором, у процесі якого використовувалося нагрівання контакту провідників електричним струмом, розроблено точкове зварювання мідними електродами, яке застосовується і в наш час, а також стикове зварювання методом оплавлення.

 У цей же період був винайдений спосіб термітного зварювання, заснований на реакції окислення активних металів, таких, як алюміній і магній.

 Технології електродугового зварювання безперервно вдосконалюються та розвиваються. В наш час широкого розповсюдження набули різноманітні види зварювання: лазерне, електронно-променеве, під флюсом, зварювання тиском, електрошлакове та інші.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є. О. Патоном.

 Широкого розповсюдження набуло подібне до електродугового газове зварювання. В багатьох випадках нероз'ємне з'єднання деталей досягається плавленням з використанням теплової енергії. При електрозварюванні джерелом енергії є електрична дуга, а при газовому зварюванні – газ, який згорає у кисні (наприклад, ацетилен). Електрозварник при ручному зварюванні працює з електродом, а газозварник – із спеціальним паяльником, з якого під час роботи виривається тонка стрічка голубого полум'я. Газове зварювання використовують для обробки тонкостінних виробів із сталі (наприклад, при ремонті кузовів автомобілів) та з'єднання виробів з кольорових металів і сплавів. За допомогою спеціальних газокисневих різаків проводиться також різання металу.

Розроблено технології, матеріали, устаткування, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах: на землі, під водою і в космічному просторі. Спеціалісти можуть зварювати спеціальні сталі, кольорові і рідкоземельні метали та їх сплави. Сучасні зварні конструкції не бояться високих температур, тиску. Вони призначені для атомної промисловості, кібернетики, теле- та електромеханіки, інших галузей техніки.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

 

 

 

3. Професійні знання та вміння:

Електрогазозварник виконує ручне електродугове, плазмове та газове зварювання (різання) деталей, конструкцій та труб із сталі, чавуну, кольорових металів і сплавів, зварювання на автоматах, у тому числі обладнаних телевізійними, фотоелектронними та іншими пристроями, напівавтоматичне зварювання за допомогою автоматичних маніпуляторів (роботів).

 Він здійснює електродугове повітряне стругання деталей з високовуглецевих легованих і спеціальних сталей та чавуну, зварює конструкції з металів та сплавів з обмеженою зварюваністю, в тому числі з титану і титанових сплавів, заварює дефекти деталей машин та механізмів, готує шви до зварювання та зачищає їх.

При роботі на зварювальних автоматах і напівавтоматах функції зварника полягають у підготовці поверхонь, виборі технологічних режимів, контролі процесу зварювання та якості шва, а також у обслуговуванні відповідного устаткування. Разом з тим, незважаючи на застосування різних видів зварювальних машин, важливе значення має і завжди буде мати ручне зварювання. Воно використовується у будівництві, при прокладанні трубопроводів, створенні гідроспоруд, ремонті різноманітної техніки. Неможливо оволодіти основами професії, не володіючи прийомами ручного зварювання.

 Зварювання ведеться за кресленнями та технологічними картами, де вказано методи зварювання, марки електродівта час, потрібний для зварювання. При необхідності зварити деталь, до якої немає технологічних карт та креслень, зварник самостійно визначає особливості параметрів зварювання.

 Відповідальною є операція підготовки поверхні до зварювання, адже погане зачищання зменшує міцність швів.

Закінчивши підготовчі операції, зварник включає апарат, встановлює необхідний режим, дивлячись через темне скло захисної маски, запалює дугу. При цьому потрібно дуже точно встановити відстань між електродом і зварюваною поверхнею: якщо вона виявиться малою, електрод приплавиться до виробу, великою – дуга буде нетривкою або згасне. Рахунок тут ведеться на міліметри.

 Електрична дуга розплавлює електрод і створює шар рідкого металу. Зварник слідкує за заповнюваністю шва, його якістю. Він вирішує, в якому випадку і під яким кутом змінити нахил електроду, напрям та швидкість його пересування. Після зварювання очищає метал від шлаку. Шлаки – це оксиди заліза, що утворюються при взаємодії розплавленої сталі з киснем повітря. Оксиди заліза не розчиняються у розплавленій сталі і можуть залишатися в середині зварного шва у вигляді шлакових включень, що зменшують міцність шва. Існують спеціальні способи захисту розплавленого металу від дії кисню та азоту, які покращують якість шва. При ручному зварюванні для цього найчастіше застосовують так звані електродні обмазки з матеріалу, складові якого утворюють з киснем або азотом хімічні сполуки, що легко піднімаються на поверхню розплавленого металу. Для отримання монолітних і міцних швів електрогазозварник повинен добре розумітися на властивостях і призначенні різних електродних обмазок.

 

 

4. Вимоги професії до робітника:

                Електрогазозварник повинен добре знати правила обслуговування електрозварювальної апаратури, механічні та технологічні властивості зварюваних металів, марки і типи електродів, види зварних з’єднань, типи швів, режими зварювання, способи випробування зварних швів, види дефектів і способи їх попередження та усунення, правила охорони праці.

Електрогазозварник повинен вміти виконувати роботи з ручного та автоматизованого дугового, газоелектричного і газового зварювання деталей, читати креслення, визначати основні причини браку і усувати їх, застосовувати раціональні прийоми роботи, економно використовувати матеріали і електроенергію, дотримуватись правил охорони.

 За класифікацією Клімова Є.О., професія електрогазозварника відноситься до типу "людина – техніка" і пов'язана з виробництвом і обробкою металу.

 Праця електрогазозварника належить до класу перетворюючих професій ручної праці і здійснюється переважно на відкритому повітрі в умовах перепадів температури і вологості.

 Зварникам доводиться працювати в найрізноманітніших місцях: у виробничому цеху, в полі, на висоті, під землею.

 Фізичне навантаження лягає на зварника під час піднімання і переносу заготовок, деталей і конструкцій, а також виконання повільних рухів з пальником, коли інші частини тіла залишаються нерухомими. У цьому разі на м'язи спини і ніг припадає значне статичне навантаження. Встановлено, що у зварника втома виникає більше від статичної, ніж динамічної напруги. Напруженість праці зварника залежить від тривалого зосередженого спостереження за зоною зварювання, від ступеня напруги зору.

 Його робота має підвищену важкість і шкідливість. Несприятливо діють на організм високі температури, ультрафіолетове випромінювання, шкідливі хімічні речовини (чадний газ, окис азоту, металеві аерозолі та ін.). Зварник часто працює в незручних позах (стоячи, сидячи, інколи і лежачи), у важкодоступних місцях з поганою витяжкою. Значному навантаженню під час виконання зварювальних робіт піддається центральна нервова система.

 Професія зварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах у зв'язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена. Забороняється застосування праці жінок при зварюванні в закритих ємностях (цистернах, котлах тощо), а також при виконанні зварювальних робіт на висоті.

 До виконання зварювальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які мають кваліфікаційне посвідчення і пройшли інструктаж з безпеки праці. Вони повинні також пройти попередній медичний огляд.

Електрогазозварник працює 8-годинний робочий день, йому надається встановлена чинним законодавством відпустка, до якої додається певна кількість днів за важкі і шкідливі умови праці. Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні: чоловіки мають право виходу на пенсію в 55 років при стажі роботи не менше 20 років, жінки при стажі роботи 15 років йдуть на пенсію в 50 років.

 

5. Медичні протипоказання

                Професія зварника підходить тим, хто цікавиться технікою, любить фізично працювати, має умілі руки.

 Успішність професійної діяльності зварника значною мірою залежить від його психофізіологічних особливостей. Так, особам з сильною і врівноваженою нервовою системою легше пристосуватися до необхідності швидкого прийняття рішень і негайного їх виконання, що характерно для процесу зварювання. Проте такі люди важче переносять одноманітні операції, з яких у переважній більшості складається праця зварника. Тому оптимальне пристосування робітника до професії досягається за рахунок індивідуального стилю діяльності.

 Зварник має вправно володіти своїми рухами, швидко опановувати рухові навички. Особливості рухів зварника полягають у високій точності, безперервності, ритмічності, регульованості темпу. Стан його вестибулярного апарату повинен відповідати вимогам до роботи на висоті.

Добре розвинений слух допомагає зварнику визначати довжину дуги, нормальну роботу джерела живлення. Для успішної роботи йому необхідні розвинуті м'язові відчуття (кінестезія), точний окомір.

 Дуже важливим для зварника є відчуття часу, точність відчуття його малих відрізків. Наприклад, якщо вести електрод уздовж шва занадто швидко, дуга не встигає розплавляти основний метал і метал електрода не зварюється з ним (вийде "непровар”); якщо ж вести електрод повільно, то перегріється основний метал і вийде пропал. Зварник повинен також добре розрізняти кольори, відрізняти їх відтінки та яскравість (наприклад, розплавлений шлак – темніший, оранжево-червоного відтінку, а метал – більш світлий, жовтувато-білий). Зварнику необхідно мати швидку відновлюваність світлочутливості.

 Високі вимоги ставляться до зорової та рухової пам'яті щодо відтворення еталонів кольорів та їх відтінків, особливостей складних форм і контурів, конфігурацій зварювальних операцій і дій. Успіх дій зварника залежить також від рівня розвитку його короткочасної та оперативної пам'яті. Процес зварювання вимагає від робітника зосередженості і стійкості уваги.

 У роботі зварнику доводиться безперервно приймати рішення та впроваджувати їх у практичні дії. Тому вимоги до практичного мислення зварювальника дуже високі. Йому необхідно мати розвинену просторову уяву, невербальний інтелект, технічну культуру та кмітливість.

 Необхідність залучати в процесі роботи знання з різних областей техніки, електротехніки, технології обробки металів тощо сприяють розвитку інтелектуальної сфери особи зварника і підвищують престиж цієї професії.

Робота зварника творча. Вона спрямована на пошук нових шляхів і рішень, поглиблення знань, виховання ініціативи.

 Робота в важких умовах, виконання одноманітних операцій вимагають від зварника емоційної стійкості, розвинутої вольової регуляції. Почуття спокою і впевненості в собі допомагають зварнику справлятися з виробничими завданнями швидше, чіткіше та з високою якістю виконання.

 Зварнику повинні бути притаманні самостійність, рішучість, акуратність у роботі, зібраність, наполегливість у подоланні труднощів, відповідальність. Ці якості забезпечують йому досягання високої продуктивності праці.

 

 Перелік медичних протипоказань до навчання та роботи за професією електрогазозварника:

o   Органічні захворювання і виражені функціональні порушення центральної нервової системи.

o   Психічні захворювання, наприклад епілепсія.

o   Захворювання периферичної нервової системи.

o   Захворювання серцево-судинної системи (вади серця, гіпертонічна хвороба, виражена нейроциркулярна дистонія, ішемічна хвороба серця).

o   Захворювання ендокринної системи.

o   Захворювання бронхо-легеневого апарату (хронічний бронхіт, емфізема легень, хронічна пневмонія, пневмосклероз).

o   Виражені захворювання верхніх дихальних шляхів (ринофарингіти, ларингіти та часто рецидивуючі захворювання придаткових порожнин носа).

o   Хронічні захворювання печінки і часто рецидивуючі захворювання жовчовивідних шляхів (хронічний гепатит, гепатохолецистит).

o   Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки. Хронічні захворювання нирок (гломерулонефрит та інші).

o   Захворювання органу слуху (отосклероз, неврити слухових нервів та інші хронічні захворювання вуха, що викликають стійке пониження слуху).

o   Порушення функції вестибулярного апарату.

o   Хронічні захворювання переднього відрізка ока, в тому числі сльозовідвідних шляхів, рецидивуючі захворювання сітчастої оболонки і зорового нерву; глаукома, катаракта, пониження гостроти зору, порушення бінокулярності, кольоровідчуття.

o   Хронічні захворювання шкіри.

o   Алергічні захворювання (кропивниця, ангіоневротичний набряк, бронхіальна астма та інше).

 До психофізіологічних і психологічних обмежень щодо навчання та роботи за професією електрогазозварника відносять емоційну нестабільність, нестійку увагу, розсіяність, заторможеність у прийнятті рішень, обмежене розрізняння кольорів і відтінків, недостатню швидкість і точність сенсомоторних реакцій, безвідповідальність.

 

6. Професійне навчання, структура навчання

Підвищені вимоги, що в сучасних умовах висувають роботодавці до кваліфікації та якості робочої сили, стимулюють електрогазозварників до осягнення більш складних професійних знань, висот професійної майстерності. Саме тому вони постійно підвищують власну кваліфікацію шляхом подальшого професійного навчання. Його формами є: навчання безпосередньо на виробництві, виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення, курсах навчання другій (суміжній) професії.

Висока кваліфікація і ґрунтовні знання щодо організації та технології виконання зварювальних робіт досягаються через систему вищої спеціалізованої освіти політехнічного профілю.

 Продуктивність і якість зварювання, та, зрештою, і заробіток зварника залежать не тільки від обладнання, матеріалів, прийомів і навичок, що застосовуються, але й від його кваліфікації. Саме через це зварнику необхідно постійно опановувати сучасні передові технології.

В межах основної професії він може працювати електрозварником труб на стані, зварником на електронно-променевих, лазерних апаратах, газозварником, газорізальником, електрозварником ручного зварювання, зварником арматурних сіток та каркасів, зварником електровакуумних приладів, термітного зварювання та зварником на машинах контактного зварювання.

               

 

7. Перелік кабінетів, майстерень для підготовки кваліфікованих  робітників за професією "Електрогазозварник”

Кабінети

o   Спеціальної технології

o   Електротехніки з основами промислової електроніки

o   Інформаційних технологій

o   Охорони праці

o   Основи галузевої економіки та підприємництва

o   Технічного креслення

Майстерні

o   Електрогазозварників.

8. Заробіток

Заробіток електрогазозварника залежить від обсягів виконуваних робіт, кваліфікаційного розряду, форми власності та спеціалізації підприємства (організації, установи), де він працює.

 

Початковим кваліфікаційним розрядом робітника є другий, найвищим – шостий. Кожному розрядові відповідає тарифна ставка. Чим виший розряд, тим вона вища. Як правило, тарифна ставка зварника вища від ставок інших професій на 15 відсотків.

Крім того, заробітна плата електрогазозварника залежить від умов оплати праці підприємств (організацій). Заробіток зварника приватної фірми, підприємства або майстерні виший, ніж на аналогічних державних. Висококваліфікований робітник отримує значно більше за свого менш досвідченого колегу.

 

 

Заробіток електрогазозварників у різних регіонах України коливається і може значно відрізнятися від середніх показників.

 

 

 

9. Перспективи працевлаштування

Ймовірність працевлаштування за професією електрогазозварника досить висока. Потреба у робітниках цієї професії постійна і має тенденцію до зростання. У переважній більшості регіонів України електрогазозварники без особливих ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках і заводах, у авторемонтних майстернях та станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином, професія електрогазозварника має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов'язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи. Висококваліфіковані електрогазозварники, які володіють суміжними професіями, мають більші шанси щодо працевлаштування, в тому числі в порядку міждержавного обміну робочою силою.